Як позбутися гіперопіки над дитиною

как избавиться от гиперопеки над ребенком

Коли і як проявляється гіперопіка

Причини гіперопіки можуть бути різні. Цим страждають не тільки матері, дитина яким дісталася надто важко: тривала неможливість завагітніти, важка вагітність та пологи.

Одна з причин такої поведінки матері – фіксація на дитині. Вона має свої психологічні проблеми, найчастіше пов’язані з її партнером. Найчастіше це відбувається, коли у матері немає особистого життя, власних інтересів чи є проблеми з партнером: алкоголізм, постійна відсутність, маніпуляції та інше.

Дуже часто така поведінка дівчинки, а потім і жінки запозичена від матері. Вона переносить своє виховання на виховання своєї дитини.

Якщо в дитинстві мати не отримала ласки, уваги, любові та турботи, вона всіма силами компенсуватиме це, віддаючи все можливе своїй дитині. Це не погано, але всі мають особисті кордони.

Наступний тип мам це мама начальниця. Вона звикла керувати, завжди має рацію, не терпить заперечень. Авторитарна мама не сприймає жодної правди, крім своєї. Її думка завжди вірна, заперечення не приймаються.

Якщо в такій сім’ї росте син, то проблем у хлопчика може бути багато. Він завжди шукатиме підтвердження своїх дій, оглядатиметься на оточуючих, буде дотримуватись думки інших. Самостійно збудувати своє життя такі діти не зможуть. А якщо й зможуть, то лише після тривалої психотерапії.

Ще один варіант розвитку подій з авторитарною мамою: алкоголь або наркотики керують життям. Все залежить від характеру дитини та її оточення.

Гіперопіка бабусі. Якщо так сталося, що сім’я живе в одному будинку з бабусею та дідусем, то гіперопіки з їхнього боку вдається рідко уникнути. Люди похилого віку вимагають уваги себе. Їм здається, що вони стали не потрібні, що їх менше шанують і люблять, що мало дбають про них.

Тому вони всю свою любов можуть перенести на онуків. Онуки, навіть у підлітковому віці, для них надто малі. В цьому випадку бабусі прагнуть не просто допомогти “хлопчику”, а зробити все за нього. І це дуже велика проблема.

 Якщо є бабуся із синдромом гіперопіки, то дитина довгий час не стане самостійною. При цьому бабусі є ще тими маніпуляторами. Якщо у них відібрати можливість дбати про онуків так, як вони вважають за потрібне, то з’являються образи, у будинку виникають скандали, і часто у літньої людини розвивається психосоматика: тиск, серце, невиліковні хвороби. Щоб цього не було, їй просто необхідно почуватися потрібною та незамінною.

До чого призводить гіперопіка над дітьми

Наслідків такого виховання безліч, і в кожного вони виникають по-різному. Але можна сказати, що діти мають дитячі травми, вони неспроможні вибудовувати міжособистісні стосунки ні з сім’ї, ні з оточуючими.

Деякі проблеми, які розвивають батьки у своїх дітях, вимагають не лише психологічної, а й медичної корекції.

Ті, хто спробував вирватися з-під зайвої опіки батьків, можуть набути залежності, якої важко позбутися: починають курити, пити або вживати наркотики.

Залежність від чужої думки. Вона розвивається завжди, якщо батьки є авторитарними. І це низька самооцінка, неможливість побудувати кар’єру, сім’ю чи інші відносини. Людина залишається інфантильною, не може самостійно прийняти найпростіше рішення.

Якщо хлопчик жив із авторитарною мамою, він шукатиме таку саму дружину. У побуті таких чоловіків називають підкаблучник, а сім’я будується за принципом: жертва-рятівник.

Якщо таке виховання було нав’язане дівчинці, то вона шукатиме собі в партнери людину, яка дбатиме про неї так само, як і батько. І це найпростіший спосіб стати жертвою маніпуляцій. Їх дуже важко відрізнити, особливо на початковому етапі від турботи. Такі дівчатка у дорослому віці часто стають жертвами аб’юзерів.

Як зрозуміти мамі, чи не надто вона опікується дитиною

Звичайно, кожна мати бажає кращого для своєї дитини. Найяскравішим прикладом гіперопікуючої мами можна назвати «єврейську маму». Це не стосується національності!

Така мама, тільки народивши дитину, вже прожила все її життя і бачить її великим начальником чи банкіром. Дитина займається у всіх мислимих гуртках, вона найзолотіша і найталановитіша, у неї немає недоліків.

Звичайно, це найяскравіший приклад гіперопіки. Але є й інші, не такі явні ознаки того, що ви надто опікуєте свою дитину.

Щоб зрозуміти, чи є ви мамою з синдромом гіперопіки, дайте відповідь собі на наступні питання.

  1. Наскільки ви занурені у проблеми виховання?
  2. Чи вважаєте ви своїм найголовнішим завданням присвятити все життя вашій дитині?
  3. Чи залишилося у вас особисте життя та інтереси?
  4. Скільки часу ви готові присвятити дитині?
  5. Чи робите те, що дитина може зробити самостійно?
  6. Чи можете ви відмовитися від чогось дуже важливого для вас заради дитини?

Якщо ви на ці запитання відповіли «Так», то варто переглянути свої позиції. Це зробити складно, і зараз піде безліч заперечень. Але питання зараз стоїть не у вас. Питання, чого ви хочете для своєї дитини? Якщо ви бажаєте, щоб вона була психологічно здоровою людиною, з нормально розвиненим емоційним інтелектом, щасливою та успішною, ви повинні подумати про те, як ви її виховуєте.

Вправа

Візьміть зошит і руку і напишіть:

  • у чому ви допомагаєте вашій дитині;
  • навіщо ви це робите;
  • чи може вона упоратися без вас;
  • скільки це займе часу;
  • що станеться, якщо їй не вдасться і як їй допомогти;
  • чи може вона виявляти ініціативу, чи тільки у вас є це право.

Тепер щодо пунктів. Часто батьки допомагають своїй дитині навіть у дрібницях не тому, що вона не може впоратися з простими завданнями: зав’язати шнурки або одягнути колготки, написати домашнє завдання з математики або намалювати малюнок. Проблема в мамі, яка хоче, щоб її дитина була найкращою. Чи потрібно допомагати дитині виконувати домашні завдання?

Увага! Допомагати дитині потрібно лише в тому випадку, якщо вона сама вас попросить!

Що відбувається? Вся справа в низькій самооцінці самої мами. Якщо її дитина не так добре малює, як Петя із сусіднього будинку, то у мами розвивається комплекс неповноцінності. А якщо він не розуміє математики, то це теж проблеми мами. Значить, вона погано виховувала або її дитина не така гарна.

Саме це і стає причиною надто великої турботи та гіперопіки над дитиною. Але це призводить тільки до повної втрати самостійності.

Подумайте про те, чи любите ви свою дитину такою, якою вона є? Можливо, її таланти лежать у зовсім іншій площині. І розвинутись їм допоможе велика свобода.

Що робити, якщо ви помітили за собою гіперопіку

Тепер про те, як позбутися гіперопіки над дитиною. Якщо ви хочете виростити здорову психологічно дитину, займіться собою. Подивіться на себе. Оцініть, наскільки у вас низька чи висока самооцінка.

Це можна зрозуміти з того, як часто і з яких питань вас хвилює думка оточуючих. Я не говорю про соціапатію, я говорю про те, що жінка з нормальною самооцінкою слухатиме насамперед себе, свої бажання, а не прислуховується до засудження оточуючих з будь-яких питань.

Якщо ви дуже часто запитуєте поради, вам настав час розбиратися в собі. Що заважає вам приймати рішення самостійно? Це стосується не тільки виховання дітей, а й що надіти, постійне прагнення похвали за будь-яку вашу дію, бажання побачити або почути схвалення від батьків, чоловіка, сусідів чи колег.

Як тільки вирівняється ваша самооцінка, у вас знайдуться інші заняття та інтереси у житті, крім інтересів вашої дитини.

Що робити, якщо батьки сильно опікуються

Поки дитина маленька, вона нічого зробити не може. Але дуже часто гіперопіка заважає не лише дітям, потім підліткам, а й дорослим людям. Безліч анекдотів пов’язано з тим, що свекруха може опікуватися «хлопчиком», питаючи, а чи все в нього вийшло в сексі, що готує дружина, і які труси він одягнув.

І я зараз не перебільшую. Такі ситуації трапляються й досить часто. Що робити, якщо батьки дуже опікуються?

Насамперед, розібратися зі своїми емоціями та бажаннями. Важливо, щоб у цьому випадку допоміг професійний психолог. Тому що самостійно вирватися з-під гіперопіки складно. Ви її просто не помічаєте.

Говоріть із батьками. Тут важливо навчитися розмовляти правильно. Не треба звинувачувати матір у тому, що вона присвятила вам усе життя. Потрібно пояснити, що ви виросли, і ви будуватимете своє життя так, як хочете.

Щоб не було: «Я тобі більше не потрібна! Ти тільки й чекаєш на мою смерть» та інших маніпуляцій, вам потрібно поговорити з психологом.

Оскільки батьки не навчили будувати правильно діалог, потрібно вчитися цього. І ще, важливо перестати звинувачувати матір у своїх невдачах. Якщо ви вирішили бути самостійною людиною – навчіться брати на себе відповідальність за свої дії, думки та вчинки.

Дуже часто зароджується почуття провини у дітей із синдромом гіперопіки. Його дуже складно позбутися, особливо, якщо батьки – маніпулятори. Про те, як розмовляти з маніпуляторами, ми поговоримо іншим разом. Але одне з найважливіших правил: це говорити про себе.

– Я хочу зробити так.

– Я розумію, що це може не подобається

– Я приймаю усі відповідальність.

– Я знаю, що ти турбуєшся, але….

Звинувачувати матір у гіперопіці, намагатися її передати – безглуздо. Але якщо ви вважаєте себе дорослим, почніть займатися власним життям.

5/5 - (8 votes)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.