Як зупинити істерику у малюка

Істерика у малюка – емоційне потрясіння як батьків, так і для самого малюка. Найчастіше вона зустрічається у дітей віком від 3-5х років. Що відбувається з дитиною та як зупинити істерику у малюка – розповідає дитячий психолог психотерапевт Ольга Крукеницька.

Малюк може капризувати, оскільки це єдиний можливий для нього спосіб донести те, що його щось не влаштовує, інші способи йому ще не властиві в силу віку. Таким чином він вчиться проявляти свої емоції та почуття. Йому важко диференціювати свої почуття, чи це злість, чи образа, чи ревність. Дитина намагається доступною для себе мовою пояснити, що їй не так. Що найчастіше роблять батьки? Вони можуть дратуватись, злиться, і транслюючи свою агресію на малюка посилюють істерику дитини і не в силі її ні зрозуміти, ні зупинити.

Що хочеться сказати мамі, адже найчастіше саме у її присутності відбувається істерика. Згадайте, що це ваша найближча та рідна людина, і зараз вашій дитині погано і вона намагається Вам щось сказати. Ви її любите та хочете їй допомогти. Тільки таким чином можна налаштуватися на подальші дії.

Як зупинити істерику – 4 можливі сценарії

  1.  Не звертати увагу на істерику. Цей сценарій має свої переваги та недоліки. Важливо розуміти, що це можна зробити тільки на початку, а не тоді, коли малюк лежить на підлозі та стукає ногами, руками чи навіть головою. Важливо не допустити відчуття у дитини, що вона покинута і її не помічають. Можна порахувати до трьох і таким чином дати дитині час для того, щоб заспокоїтись.

Можна спробувати мовчати, хоча це є досить складно. Особливо коли істерика відбувається у магазині і на вас звертають увагу оточуючі. Іноді цього може бути достатньо. Продовжуйте займатися своєю справою, а як закінчите, зверніться до малюка з посмішкою та спокійним тоном. Коли мама транслює дитині добро та тепло, дитина заспокоюється. Варто перед тим, як брати малюка до магазину подумати, чи це буде корисним для дитини. Важливо не провокувати можливі капризування дитини, а їх попереджати.

  •  Я також хочу. Більшість істерик виникає коли дитина щось вимагає. Спробуйте відвернути увагу своїми бажаннями. Коли вона вимагає у вас нову іграшку, солодощі або щось інакше, варто пояснити, що ви запланували купувати конкретні речі і перерахуйте їх. Це відверне увагу дитини від її нав’язливих думок про покупку.

Можна запитати, а що йому ще подобається чи хочеться. Такий варіант змусити його розвіяти увагу. Не варто казати фразу, що ви не можете це купити, тому що у вас немає грошей. Ця фраза програмуватиме малюка на бідність у майбутньому. Просто викресліть цю фразу зі свого лексикону. Можна запропонувати, що цю іграшку ми купимо наступного разу, коли підемо саме за нею.

  • Відвернути увагу можна тим, що ви зненацька щось знаходите. “Дивися, що в мене є або що я знайшла”! Дитина обов’язково зацікавиться знахідкою. Можна запропонувати піти шукати речі, за якими ви прийшли. Наприклад: «Давай, хто швидше знайде, де знаходиться хліб», тощо.
  •  Якщо дитина злиться і ображається, не варто кричати на неї і не дорікайте. Обійміть його, скажіть, що любите. У віці до 5 років дітки легко приймають від мами любов та ласку. Варто сказати дитині, що ви розумієте її емоції та бажання, але в даній ситуації вона мусить почути вас. Вашому малюкові потрібна підтримка та турбота. Тільки тоді вона почуватиметься у безпеці.

Істерики малюка – трансляція його невдоволення. Якщо такі істерики трапляються часто, то мамі варто звернутися за консультацією до психолога. І важливо розуміти, що це проблема не дитини. Оскільки дитина – це симптом батьків.

Більшість проблем у малюка виникає саме тому, що батьки не знають, як реагувати на його істерики, прохання, образи.  Батьки не завжди знають, як їм реагувати і давати собі з цим раду. І це є нормально. Важливо те, щоб дитина виросла психологічно здоровою особистістю і в цьому батьки повинні їй допомогти. Не ігнорувати дитячі істерики, а намагатись їх правильно розуміти, вирішувати і попереджати. Коли батькам є важко чи вони є неспроможні це зробити самостійно, тоді потрібно звернутися за допомогою до психолога чи психотерапевта.

5/5 - (1 vote)